Моє вбрання - то вигорілий стяг,

Обшарпаний війною і ганьбою...

Але він гордо розвивається в вітрах!

Дає натхнення втомленим журбою.

Моє обличчя - то є сотні лиць,

З сльозами туги, та із посмішками щастя,

Із зморшками всіх тих, хто впали ниць,

Із гнівом тих, хто відганяв напасті,

Із радістю очей, що дочекались,

З байдужістю всіх тих, хто повз пройшов,

І з твердістю всіх вас, що не зламались,

Із духом тих, над ким вже ореол...

Моя душа жадає хліба й солі,

Щоб від гостинності ламалися столи,

Проте, загартувалася від болю,

Що гості із собою принесли...

Я здужаю усе, коли ми разом!

Я ж - мати, я - Вітчизна, оберіг...

Я зможу пережити всі образи,

Аби народ мій врешті переміг!

24.08.2018